Лісова пісня
Леся Українка62описів знайдено в тексті — легко проґавити під час читання
Той, що греблі рве
Другорядний
Синтез
Молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими злотистими іскрами.
❝ «Той, що греблі рве» – молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими злотистими іскрами. ❞
❝ «Той, що греблі рве» (з реготом) Поки що буде, я ще нагуляюсь! ❞
Потерчата
Епізодичний
Синтез
Двоє маленьких, бліденьких діток у біленьких сорочечках.
❝ Потерчата (двоє маленьких, бліденьких діток у біленьких сорочечках виринають з-поміж латаття) ❞
❝ Потерчата (в руках мають каганчики, що блимають, то ясно спалахуючи, то зовсім погасаючи) ❞
Русалка
Другорядний
Синтез
На ній два вінки – один більший, зелений, другий маленький, як коронка, перловий, з-під нього спадає серпанок. Біла жіноча постать, більше подібна до смуги мли, ніж до людини; простягнені білі довгі руки загребисто ворушать тонкими пальцями.
❝ На ній два вінки – один більший, зелений, другий маленький, як коронка, перловий, з-під нього спадає серпанок. ❞
❝ З озера, в туману, виринає біла жіноча постать, більше подібна до смуги мли, ніж до людини; простягнені білі довгі руки загребисто ворушать тонкими пальцями, коли вона наближається до Лева. ❞
❝ Русалка (випливає на берег і кричить) Дідусю! Лісовий! біда! рятуйте! ❞
Водяник
Епізодичний
Синтез
Древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому – барви мулу, на голові корона із скойок. Голос глухий, але дужий.
❝ Водяник (Виринає посеред озера. Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому – барви мулу, на голові корона із скойок. Голос глухий, але дужий) ❞
❝ Водяник (поглядаючи вгору) Уже весняне сонце припікає… Ху, душно як! Прохолодитись треба. ❞
Дядько Лев
Другорядний
Синтез
Старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки; убраний у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятірець), коло пояса на ремінці ножик, через плече виплетений з лика кошіль (торба) на широкому ремені.
❝ Лев уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки; убраний Лев у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятірець), коло пояса на ремінці ножик, через плече виплетений з лика кошіль (торба) на широкому ремені. ❞
❝ Лев (сердито воркоче) Той клятий Водяник! Бодай би всох! ❞
Лукаш
Головний
Синтез
Дуже молодий хлопець, гарний, чорнобровий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки: свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку. Пізніше: худий, з довгим волоссям, без свити, без шапки.
❝ Лукаш – дуже молодий хлопець, гарний, чорнобровий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки: свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку. ❞
❝ З лісу виходить Лукаш, худий, з довгим волоссям, без свити, без шапки. ❞
❝ Лукаш (побачивши її) Яка страшна! Чого ти з мене хочеш? ❞
❝ Лукаш (сміється тихим, дивним сміхом) Я, жінко, бачу те, що ти не бачиш… Тепер я мудрий став… ❞
Лісовик
Другорядний
Синтез
Малий, бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбранні барви кори, у волохатій шапці з куниці. Пізніше: у довгій киреї барви старого золота з темно-червоною габою внизу, навколо шапки обвита гілка достиглого хмелю. Ще пізніше: у сірій свиті і в шапці з вовчого хутра.
❝ Лісовик (малий, бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбранні барви кори, у волохатій шапці з куниці) ❞
❝ Лісовик виходить з гущавини. Він у довгій киреї барви старого золота з темно-червоною габою внизу, навколо шапки обвита гілка достиглого хмелю. ❞
❝ З лісу виходить Лісовик у сірій свиті і в шапці з вовчого хутра. ❞
Мавка
Головний
Синтез
В ясно-зеленій одежі з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами. Очі міняються: то зелені, то сині, то сиві, то чорні, то карі. Пізніше: пишно заквітчана, з розпущеними косами; потім перебрана в сорочку з десятки, скупо пошиту і латану на плечах, вузьку спідничину з набиванки і полинялий фартух з димки, волосся гладко зачесане у дві коси і заложене навколо голови. Ще пізніше: в пишній, злотом гаптованій багряниці і срібному серпанку, з віночком з червоних китиць калини. В кінці: в чорній одежі, в сивому непрозорому серпанку, тільки на грудях маленький калиновий пучечок.
❝ З-за стовбура старої розщепленої верби, півусохлої, виходить Мавка, в ясно-зеленій одежі з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами, розправляє руки і проводить долонею по очах. ❞
❝ А чом же в тебе очі не зелені? (Придивляється.) Та ні, тепер зелені… а були, як небо, сині… О! тепер вже сиві, як тая хмара… ні, здається, чорні, чи, може, карі… ти таки дивна! ❞
❝ Мавка виходить з хати перебрана: на їй сорочка з десятки, скупо пошита і латана на плечах, вузька спідничина з набиванки і полинялий фартух з димки, волосся гладко зачесане у дві коси і заложене навколо голови. ❞
❝ Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці ягід, звиває собі віночок, розпускає собі коси, квітчається вінком і склоняється перед Лісовиком, – він накидає їй срібний серпанок на голову. ❞
❝ Мавка в чорній одежі, в сивому непрозорому серпанку, тільки на грудях красіє маленький калиновий пучечок. ❞
❝ Мавка (з тривогою) З ким? ❞
Перелесник
Другорядний
Синтез
Гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер, волоссям, чорними бровами з блискучими очима.
❝ З гущавини лісу вилітає Перелесник – гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер, волоссям, чорними бровами з блискучими очима. ❞
❝ Перелесник (зневажливо) Не бійся, не до тебе. ❞
П
Пропасниця
Епізодичний
Зовнішність не описана
К
Куць
Епізодичний
Синтез
Молоденький чортик-паничик.
❝ З-за купини вискакує Куць, молоденький чортик-паничик. ❞
МЛ
Мати Лукашева
Другорядний
Зовнішність не описана
РП
Русалка Польова
Епізодичний
Синтез
Зелена одіж просвічує де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкриває всю невеличку постать; на голові синій вінок з волошок, у волоссі заплутались рожеві квітки з куколю, ромен, березка.
❝ З жита раптом виринає Русалка Польова; зелена одіж на їй просвічує де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкриває всю її невеличку постать; на голові синій вінок з волошок, у волоссі заплутались рожеві квітки з куколю, ромен, березка. ❞
К
Килина
Другорядний
Синтез
Молода повновида молодиця, в червоній хустці з торочками, в бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований і зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій, пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою.
❝ Килина – молода повновида молодиця, в червоній хустці з торочками, в бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований і зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій, пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою. ❞
ТЩ
Той, що в скалі сидить
Епізодичний
Синтез
Темне, широке, страшне Марище.
❝ Раптом з-під землі з’являється темне, широке, страшне Марище. ❞
З
Злидні
Епізодичний
Синтез
Малі, заморені істоти, в лахмітті, з вічним, гризьким голодом на обличчі.
❝ Злидні (малі, заморені істоти, в лахмітті, з вічним, гризьким голодом на обличчі, з’являються з-за кутка хатнього) ❞
Х
Хлопчик
Епізодичний
Зовнішність не описана
ДК
Діти Килинині
Епізодичний
Зовнішність не описана
Д
Доля
Епізодичний
Синтез
Висока жіноча постать у білій додільній сорочці і в білій, зав’язаній по-старосвітському, намітці. Змарніле обличчя, подібне до Лукашевого.
❝ Від лісу наближається якась висока жіноча постать у білій додільній сорочці і в білій, зав’язаній no-старосвітському, намітці. Вона йде, хитаючись, наче од вітру валиться, часом спиняється і низько нахиляється, немов шукаючи чогось. Коли надходить ближче і спиняється біля ожинових кущів, що ростуть недалеко від пожарища, то випростується, і тоді видно її змарніле обличчя, подібне до Лукашевого. ❞
Лісова галява з озером
Синтез
Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину – то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім, по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах. Озеро тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина дика, таємнича, але не понура, – повна ніжної задумливої поліської краси. Навесні зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева безлисті, але вкриті бростю. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду. Влітку озеро змаліло, берегова габа поширшала, очерети сухо шелестять. Восени ліс у яскравому осінньому уборі на тлі густо-синього передзахідного неба. Взимку безлистий ліс ледве мріє проти попелястого неба чорною щетиною, долі снується розтріпаний морок.
❝ Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину – то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім, по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах. Саме озеро – тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича, але не понура, – повна ніжної задумливої поліської краси. ❞
❝ Провесна. По узліссі і на галяві зеленів перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду. ❞
❝ Та сама містина, тільки весна далі поступила; узлісся наче повите ніжним зеленим серпанком, де-не-де вже й верховіття дерев поволочене зеленою барвою. Озеро стоїть повне, в зелених берегах, як у рутвянім вінку. ❞
❝ По лісі грає червоний захід сонця, далі погасає. Над озером стає білий туман. ❞
❝ В лісі поночіє, але темрява не густа, а прозора, як буває перед сходом місяця. Навколо вогнища блиски світла і звої тіні неначе водять химерний танок; близькі до вогню квіти то поблискують барвами, то гаснуть у пітьмі. Покрай лісу таємниче біліють стовбури осик та берез. Весняний вітер нетерпляче зітхає, оббігаючи узлісся та розвіваючи гілля плакучій березі. Туман на озері білими хвилями прибиває до чорних хащів; очерет перешіптується з осокою, сховавшись у млі. ❞
❝ Пізнє літо. На темнім матовім листі в гаю де-не-де видніє осіння прозолоть. Озеро змаліло, берегова габа поширшала, очерети сухо шелестять скупим листом. ❞
❝ Починається вітер і жене сиві хмари, а вкупі з ними чорні ключі пташині, що відлітають у вирій. Потім від сильнішого пориву вітру хмари дощові розходяться і видко ліс – уже в яскравому осінньому уборі на тлі густо-синього передзахідного неба. ❞
❝ Хмарна, вітряна осіння ніч. Останній жовтий відблиск місяця гасне в хаосі голого верховіття. Стогнуть пугачі, регочуть сови, уїдливо хававкають пущики. ❞
❝ Починається хворе світання пізньої осені. Безлистий ліс ледве мріє проти попелястого неба чорною щетиною, а долі по узліссі снується розтріпаний морок. ❞
❝ Надходить важка біла хмара, і починає йти сніг. Хутко крізь білий застил сніговий не стає нікого видко, тільки багряна мінлива пляма показує, де пожежа. Згодом багряна пляма гасне, і коли сніг рідшає, то видко чорну пожарину, що димує і сичить од вогкості. ❞
❝ Як міниться музика, так міниться зима навколо: береза шелестить кучерявим листом, весняні гуки озиваються в заквітлім гаю, тьмяний зимовий день зміняється в ясну, місячну весняну ніч. ❞
❝ Вітер збиває білий цвіт з дерев. Цвіт лине, лине і закриває закохану пару, далі переходить у густу сніговицю. Коли вона трохи ущухла, видко знов зимовий краєвид, з важким навісом снігу на вітах дерев. ❞
Хата Лукашева
Синтез
Хата, збудована на галяві біля озера, засаджена городець. На одній нивці пшениця, на другій – жито. На озері плавають гуси. На березі сушиться хустя, на кущах стримлять горщики, гладишки. Трава на галяві чисто викошена, під дубом зложений стіжок. По лісі калатають клокічки – десь пасеться товар. Восени хата біліє стінами. Взимку хата згоряє, лишається чорна пожарина.
❝ На галяві вже збудовано хату, засаджено городець. На одній нивці пшениця, на другій – жито. На озері плавають гуси. На березі сушиться хустя, на кущах стримлять горщики, гладишки. Трава на галяві чисто викошена, під дубом зложений стіжок. По лісі калатають клокічки – десь пасеться товар. ❞
❝ Лукашева хата починає біліти стінами; при одній стіні чорніє якась постать, що знеможена прихилилась до одвірка ❞
❝ Верба раптом спалахує вогнем. Досягнувши верховіття, вогонь перекидається на хату, солом’яна стріха займається, пожежа швидко поймає хату. ❞
❝ Кроква з тряскотом рушиться, іскри стовпом прискають геть угору, стеля провалюється, і вся хата обертається в кострище. ❞
❝ Крізь сніг мріє недопалений оборіг, віз та дещо з хліборобського начиння. ❞
❝ Лукаш сидить сам, прихилившись до берези, з сопілкою в руках, очі йому заплющені, на устах застиг щасливий усміх. Він сидить без руху. Сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать і падає, падає без кінця… ❞
Озеро
Синтез
Лісове озеро, утворене з лісового струмка. Тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, з чистим плесом посередині. Береги – яро-зелена драговина, куп'я та очерети. Водяник і Русалка живуть на дні. Влітку озеро змаліло, берегова габа поширшала. Восени вода холодна, туманна.
❝ Саме озеро – тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. ❞
❝ На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду. ❞
❝ Озеро стоїть повне, в зелених берегах, як у рутвянім вінку. ❞
❝ Озеро змаліло, берегова габа поширшала, очерети сухо шелестять скупим листом. ❞
❝ Туман на озері білими хвилями прибиває до чорних хащів; очерет перешіптується з осокою, сховавшись у млі. ❞
Печера Водяника
Синтез
Печера на дні озера, де живуть Водяник і Русалка. Маленька, убога, збудована ненькою. Темно, холодно.
❝ Печера в нас маленька, що збудувала ненька. Убога наша хатка, бо в нас немає татка… ❞
❝ Ми спустимось на дно, де темно, холодно, на дні лежить рибалка над ним сидить Русалка… ❞
ПЕ
Печера «Того, що в скалі сидить»
Синтез
Глибока, чорна, вогка та холодна печера, де Мавка спала сном камінним. Неприступні скелі, темні, мертві води, луна померла.
❝ Я спала сном камінним у печері глибокій, чорній, вогкій та холодній ❞
❝ коли спотворений пробився голос крізь неприступні скелі, і виття протягле, дике сумно розіслалось по темних, мертвих водах і збудило між скелями луну давно померлу… ❞
МО
Могила дядька Лева
Синтез
Недавно насипана, ще не поросла моріжком могила на галяві, недалеко від пенька, де стояв колись столітній дуб.
❝ недалечко від нього недавно насипану, ще не порослу моріжком могилу ❞
❝ Он і могила. Під дубом поховали, а прийшлося коло пенька старому спочивати. ❞
ПЕ
Пеньок від дуба
Синтез
Великий пеньок на галяві, там, де стояв колись столітній дуб, який зрубали.
❝ на галяві стає видко великий пеньок, там, де стояв колись столітній дуб ❞
Україна, початок XX століття7 місць на карті
Места на карте
- 1Лісова галява з озером
- 2Хата Лукашева
- 3Озеро
- 4Печера Водяника
- 5Печера «Того, що в скалі сидить»
- 6Могила дядька Лева
- 7Пеньок від дуба
🖱 колесо для зуму · перетягни для навігації
Хочеш так само зі своєю книгою?
Завантажити книгу